Подкаст з Ігорем Ясько: Реалії українського бізнесу. Нові можливості

Питання, скажи, будь ласка, твої клієнти, це в основному фізичні та юридичні особи, які.

В Україні? Це переважно компанії з України, які працюють в Україні або які шукають можливості за кордоном.

Максимально треба бути, як вам сказати, робити не один етап виробництва, а декілька етапів замкнутих циклів.

Солодка мрія, що десь на Заході буде краще? Вона можливо, але якщо ви на заході прижетесь нормально і це будете робити. Але простіше, якщо у вас адекватне середовище навколо, якщо у вас є однодумці, якщо у вас нормальний колектив, нормальні клієнти і партнери, це робити в Україні. Не завжди воно так.

У нас сьогодні черговий випуск програми «Подказ з адвокатом Ігорем Ясько», реалії українського бізнесу, нові можливості. У нас сьогодні у гостях Дмитро Роденко. Я вам представлю його тільки по одному з його проєктів, а далі він вже з вами поділиться сам, своїми бізнесами, своїми проектами. Чому він розвиває бізнес в Україні, чому він сплачує податки в Україні, як рухається його бізнес в Україні, які перспективи і які нові горизонти і нові вершини. Дмитро, привіт. Керівник міжнародної маркетингової групи, а далі Привіт.

Ігоре. Привіт, аудиторія наших каналів. Це переважно підприємці. Отже, говорити ми сьогодні будемо про те, що болить у підприємців і як, в принципі, підприємцям отримати користь з цієї ситуації, яка в нас зараз. Найшкоротенько про мене. У мене декілька бізнесів. Підемо від найстаршого до наймолодшого. В Найстаршим мене є декілька підприємців. бізнесом ми більше 20 років. Це група компаній Міжнародна маркетингова група Україна. Ми займаємося дослідженнями, аналітичною роботою і маркетингом, стратегічним маркетингом в цілому. Це перше. Другий бізнес – це компанія з лідогенерації. Називається ВНСААС Фаундерс. Це найбільший наразі бізнес. В ньому працює біля 40 людей наразі. І ми допомагаємо власникам ІТ-компаній, це переважно українські ІТ-компанії, знаходити нових великих клієнтів за допомогою ліді-генераціїв LinkedIn за кордоном. Крім того, в минулому році я купив ірландську компанію, вона називається register.edu. Ну, умовно кажучи, ця компанія є власником Demena.edu. І, власне, всі українські та американські вузи, яким потрібен edu.eu домен, вони приходять до мене і купують в мене домени, так? Домени та хостингові послуги. Крім того, я є співзасновником стартапу Leadforce Talent, от, який наразі за допомогою штучного інтелекту просуває свої послуги, допомагає рекрутинговим компаніям знаходити нових керівників компаній десять разів швидше, ніж вони це роблять наразі. Ну це такий стартап, йому сьогодні два тижні. І скажімо так, інкорпорації стартапу десь шість місяців приблизно, але от він був інкорпорований в США десь два тижні тому, три тижні тому. От, ну от власне це, скажімо, ті бізнеси, в яких я активно задіяний в якості або СЕО, або співвласника, або керівника. Тобто в цих бізнесах я є власником. Є трошки там здавання на рухомості, але я не думаю, що то, ну то таки, то таки. Під помідорчики, скажімо так. То не є бізнес, то клопоти, скажімо так.

Дмитро, таке запитання, скажи, будь ласка, твої клієнти, це в основному фізичні та юридичні особи, які в Україні, чи це фізичні та юридичні особи, по-перше, Україна не Україна, друге, скільки фізичні, скільки юридичні особи в відсотковому співвідношенні, і які бізнеси ти максимально стараєшся інтегрувати за межі території України, а які бізнеси концентруєш в Україні? Ну дивись, я буду говорити...

Звичайно. Я буду говорити про бізнеси. Якщо ми говоримо про дослідження, коротко, це переважно компанії з України, які працюють в Україні або які шукають можливості за кордоном. Ну, наприклад, у нас були такі дослідження, як дослідження Аргентини, Мексики, я не можу називати теми, але українські компанії навіть зараз, це поточні дослідження, навіть зараз дуже активно спанують міжнародний простір щодо можливості придбання певних активів та бізнесів з-за кордону. І це дуже цікаво, це для мене досить позитивно. Якщо ми говоримо про літогенерацію, то тут переважно наші клієнти це Українські підприємці, або, скажімо, підприємці з колишнього там умовного СРСР, які або працюють в Україні, або виїхали з України, і які розвивають якийсь бізнес. На жаль, багато виїхало через зрозумілі нам причини, через повногоштабну війну, через агресію. Багато хто вже був там за кордоном. До речі, як сказати, не можна назвати це кумедною ситуацією, але людина, наприклад, приїхала в 21-му році в Україну з Білорусі, бо там почалися події, і в 22-му поїхала з України вже в Португальщину, бо там Тобто багато почалися різних історій, вони всі досить важкі, події. ну, з точки зору того, що люди, в принципі, розвивали бізнес, системно все це робили, але з певних причин вони мали, або щоб зберегти бізнес, або щоб зберегти родину, вони мали поїхати. Це й жінки, і чоловіки, це абсолютно різні історії, тому мені наразі З одного боку, я розумію об'єктивність цієї історії, щоб там мені хто не казав, тобто люди мають право робити вибіри, вони його роблять, і так далі. З іншого боку, для країни в цілому це важка історія, тому що ми втрачаємо таланти, ми втрачаємо активних людей, і цей процес наразі, ну, продовжується, він загострюється, я б сказав. Я сподіваюся, що частина цих людей повернеться, коли військові дії, скажу обережно, прийдуть до стану ООС, умовно кажучи, коли це будуть якісь локальні бойові дії, без великих обстрілів, вони повернуться, сподіваюся. Частина, думаю, що вже ні. Тому, звичайно, є втрати на фронті, але Вони я жахливі, тому що багато айтішників гине, сподіваюся, що це не все. ну ми бачимо, гинуть там різні знайомі, друзі, поранені повертаються, це зрозуміла історія. На жаль, воно так трапляється, але й виїжджає багато, і виїхало багато, і оцей брейн-дрейн, відтік місків, він, ну, коротше, це така тенденція, яка вона трошки, це негативна тенденція, з якою нам треба буде, Діма, з якою нам треба буде.

Таке питання. Скажіть, будь ласка, відповідно Я до цього.

Питання.

Так зрозумів, ти працюєш в напрямку маркетингових досліджень. Можливо, я помиляюся, але я хочу уточнити це запитання. Наприклад, компанія є в Україні, яка прийняла рішення про релокацію і переміщення свого бізнесу за межі території України. Це один проєкт. Ти допомагаєш їм дослідити певні ринки, куди вони хочуть переїхати, перевезти свій бізнес і там розвивати. Це перший такий напрямок. Другий напрямок – це компанія, яка залишається в Україні, вона продовжує розвиватися, працювати в Україні, але хоче масштабуватися, хоче виходити на нові ринки. Ти також їм допомагаєш дослідити нові ринки, і ті замовлення, які до тебе звертаються, ти кажеш, наприклад, робиш дослідження того ринку, і компанія вже розуміє ситуацію, чи варто її інтегруватися на той ринок чи інший. Так, я маю запитання, якщо я правильно зрозумів.

Точно, будь ласка.

Наскільки В твоїх кейсах є компанії, які прийняли рішення, от повністю зробити релокацію бізнесу з України, і наскільки відсоткові співвідношення, і наскільки є компанії, які просто розширюють свої горизонти і просять тебе дослідження зробити, заключають контракти про дослідження, про розширення свого бізнесу.

Дивись, я би додав ще третій сегмент, це компанії, які знаходяться в Україні, продовжують працювати в Україні, хочуть зрозуміти, що з українським ринком взагалі, який його стан і як він буде розвиватися далі. Перших, які повністю релакуються, вони біжать, вони нічого не питають, вони нічого не замовляють. Тобто вони до мене не приходять, вони просто евакуюються і все. Друга історія, от переважно це друга і третя історія. Компанія є в Україні, вона заробила гроші, тобто власники, наприклад, в Україні, не в Україні, неважливо. Основний бізнес, який заробляє гроші, він знаходиться в Україні. Вони кажуть, окей, ми розуміємо ризики країни, ми хочемо розвиватися, ми вкладаємо і в український бізнес, ми шукаємо можливості диверсифікації ризиків. За кордоном, в Аргентині навіть, в Мексиці, в інших країнах, в Словаччині, в різних країнах і так далі. Вони шукають такі можливості, ми бачимо, ми допомагаємо їм проаналізувати ринок і взагалі зрозуміти, там є гроші, там взагалі буде попит на ту продукцію, яку зараз ця компанія проводить. Це не завжди релокація, це може бути постачання товарів, вироблених українською компанією, за кордон. Це і розширення ринків збуту. Тобто тут багато різних задач. Я б не зводив це лише до релокації бізнесу. Абсолютно ні. Це розширення бізнесу міжнародно, тобто створення чи покупка інших активів за кордоном, або пошук нових ринків збуту. Тобто тут оце найважливіше. І це, ну, в принципі, природні який хоче розвиватися далі і, в принципі, розвиватися в таку більш сталу, більш прогресивну модель. Тому це природне.

І третій варіант, який ти сказав, це ті, які залишаються в Україні і розвиваються і масштабуються в Україні. Тобто без виходу на міжнародні ринки.

Без виходу, так. Тому що є компанії, які, наприклад, хочуть зорієнтуватися, вони хочуть запустити новий продукт, нову послугу, і вони кажуть, окей, а чи є гроші на цю послугу? А чи буде попит? Їм набагато дешевше спробувати це дослідити, ніж витратити досить великі гроші, в 10 або навіть в 20 разів більше, на відкриття торгових точок, на маркетинг, на просування і так далі, просто щоб зробити це в повітря. Тому, в принципі, це... Але, дивись, дослідження – це важлива історія, це такий індикатор, але дослідження – це маленька частина мого бізнесу. Тобто відсотків 10, дай Бог, щоб було. Найголовніше зараз це робота з ІТ-компаніями. От наразі це досить великий шматок моєї роботи. Тобто в нас велика кількість талантів, дійсно світового рівня, які надають свої послуги закордонним компаніям. Це Західна Європа, Америка переважно, Австралія, Нова Зеландія. Вони сидять в Україні, або не в Україні, неважливо. І от вони надають послуги, і вони фактично, вони генерують кешфло в країну. Вони, гроші заходять в країну саме через них. І це дуже важлива історія. Якщо ми згадаємо, як було до повноштабного вторгнення. Перше місце металургія, металургія, друге місце хімія, третє місце аграрка, четверте місце IT. Металургія, на жаль, у важкому стані, напіврозвалена. Фімія через дорогий газ і непевність теж слабенька. Аграрка має проблеми з вивозом, хоча вона, ну, вона зрозуміла. А тут сидять собі люди за комп'ютерами, щось нажимають на клавіші і звідкись гроші виходять, розумієш? Ну тут така магія, скажімо так. І зараз IT як експортна структура, як категорія експорту, вона виходить якщо не на перший план, якщо на менше на другий-третій. Про це каже Кабмін, про це каже дослідження, що надходження від експорту IT в країну, доля надходжень від експорту IT зростає. Я, фактично, наша компанія, я от з моєю командою, це ті люди, які допомагають їм зробити це краще і ефективніше. Тому що різні ринки, різні люди, різні підходи для продажів, а наші звикли продавати туди, ну як, як на ринку. Прийшов, от в мене є така послуга, давайте будеш її купляти. І виходячи з того, що вона не найдешевша, Є набагато дешевші індуси, пакістанці і так далі. Є набагато дорожчі, британці, американці. І виникло питання, а чому мають купувати у нас зерно, бо у нас просто, у нас найдешевше зерно в такої якості, не треба нічого вигадувати, ось тобі зерно купуй, всі зрозуміли, воно прикольне. Аналогічна металургія, аналогічна хімія. А чому твої послуги мають купувати дорожче, ніж найдешевша ціна на ринку? Тут треба вже думати, тут треба вигадувати. Треба розуміти, хто клієнт, чому потрібно, чому він має сплатити цю ціну. І от оскільки інженери, вони дуже талановиті, але вони дуже сфокусовані на технологіях, для них це важка історія. І це абсолютно зрозуміло. Ти адвокат, ти не можеш одночасно бути фермером. Я, умовно, маркетолог, я не можу бути хіміком-технологом. Це зовсім інша спеціалізація. І ми допомагаємо, ми об'єднуємо наші зусилля і кажемо, гайз, не треба продавати годину вашої роботи за 25 доларів чи за 20 доларів, давайте продавати її за 60. Вони кажуть, а що так, можна? Я кажу, а чому ні, так і треба, тому що ця різниця, вона закриє все, давайте робити. І це дуже зрозумілі речі, вони дуже конкретні, але вони дають свій результат, звичайно.

Я хочу для себе з'ясувати, і для наших глядачів, такий важливий момент. Ти кажеш, от дійсно, ми бачимо, в якому скрутному становищі на сьогоднішній день в нас знаходяться експортери. Якщо там аграрка була, металургія, зрозуміло, що ситуація дуже катастрофічна. Аграрка ніби почала не тільки дихати, ну знову тут же ж і блокування, і поляки, і так далі. От ти як аграрка, яку ти як експортер, ти як експортер, ти бачиш тенденцію, в частині мається на увазі не конкретного виду продукції, можливо, продовольща, промислова група. Тобто, що на сьогоднішній день можна зробити так, щоб з України, скажімо, можна було експортувати цю продукцію, і наскільки вона може наскільки йде дійсно тенденція висвітлюватися. до зміни динаміки експорту цієї продукції, і що буде, скажімо, важко спрогнозувати, що буде безпечним. Але які нові ніші для українського бізнесу, для українських підприємців можна відкрити в тій чи іншій сфері, не сфері, а інших країнах, юрисдикціях? Яка тут динаміка? Я буду.

Говорити правду, бо інше просто не цікаво. Вона гірка, тому що українські підприємці заручники війни в цій історії. Вони залежать від того, що зробить Росія, вони залежать від того, що зробить держава Україна, вони залежать від світової підтримки партнерів і це дуже важка історія. Тому щось тут планувати і прогнозувати нереально, тому що це не аналітична категорія. Сьогодні на кордоні є блокування, завтра їх нема, Є єдиний вихід. Єдиний вихід, який, на жаль, об'єктивний, але іншого нема. Ми традиційно на світовому ринку останні роки своєї незалежності були сировинним придатком. Ми постачали продукцію низького переділу, тобто сировину, металеві чужки, Це ницю, з якої робили після того, турки їм робили муку і продавали далі, але ж з додатковою вартістю муки. Тобто у нас єдиний вихід, у нас є досить місткий внутрішній ринок. Він, звичайно, менш місткий, ніж був до війни, але він є. Люди хочуть їсти, люди хочуть, їм треба десь жити і так далі. Тобто якщо ви бачите, що у вас нема можливісті це експортувати, в тому вигляді, в якому воно є, продавайте його на внутрішній ринок, робіть більш високий ступень переробки цієї продукції. Тобто намагайтеся, наприклад, якщо брати зерно, з зерна робіть муку, з муки робіть піцу, піцу заморожуйте, мовно кажучи, або робіть якийсь фітнес-батончик із цієї муки. Тобто вигадуйте щось, робіть щось, де ви на один вкладений долар можете отримувати 5, або 6, або 7. Тому що зерно фактично дешеве, воно реально дешеве. Тонна коштує, там, дуже різні ціни, тисячу доларів, дві, три, там, фахівці знають, скільки воно коштує. Тобто беріть свою сировину, запаковуйте її в продукт більш міської історії. Я скажу, те саме я роблю зайтівцями. Вони приходять на ринок і кажуть, привіт, я продаю свої години. Твої години нікому не потрібні, умовно кажучи, за ту ціну. Вони не розуміють, чому їх треба. Але якщо ти продаєш свою експертизу, якщо ти продаєш її правильно, тоді ти можеш продавати її дорожче. Тобто, в незалежності від того, яка буде політика, яка буде економіка, ми тут і маємо прямо тут і зараз робити те, що ми можемо. Тобто, відходимо від сировинної парадигми, неважливо, в чиниців, металургії, в хімії чи навіть в ІТ-послугах. Переходимо в продуктову парадигму з великою додатковою вартістю. Так, це боляче, треба думати, це ризики, але По-перше, це, мабуть, єдине, що залишається, раз, воно і так шло, але, знаєте, коли стає дуже боляче, ти починаєш рухатись дуже швидко. Оце та сама історія, коли рухатись треба дуже швидко, бо вже дуже-дуже боляче. Тому питання не в зовнішніх умовах, вони завжди будуть змінюватися, вони зараз, ну, не дуже всприятливі і будуть ще таким і певний час, да, давайте будемо реалістами. От, треба робити те, що залежить від нас. Я допомагаю айківцям продавати не послуги дешево, а послуги дорого, бо вони запаковані як продукт. Хай їх так само роблять інші експортери, які роблять продукцію низького переділу, хай роблять продукцію високого переділу. Іншого шляху нема.

Що нам максимально треба бути, як вам сказати, робити не один етап виробництва, а декілька, робити етапів замкнутих циклів і виходити, скажімо, максимально закольцовувати, як кажуть, продукт. в Україні, а далі вже тоді виходити на ситуацію, коли буде, як кажуть, можна розвивати. Ти розумієш, мені так здається, що, так, сьогодні війна, сьогодні важко українському бізнесу розвиватися, там, рухатися, придумувати якісь проекти. Але закінчиться війна, будь ласка, йому легше не станеться сто відсотків, тому що міжнародні компанії, європейські, західні компанії, вони теж сюди будуть заходити. у них вже все налагоджено, у них вже, скажімо, відшліфовані бізнес-процеси маркетингова політика, право інтелектуальної власності. І якщо наші на сьогоднішній день підприємці не структуризують свій бізнес, не поставляють його максимально, скажімо, такий обороноздатний варіант захисту, то легше від цього не стане, тому що вже міжнародні корпорації, як зайдуть, це моя думка, можливо, я помиляюсь, ти мене зміниш, і не стане простіше вести бізнес. З точки зору небезпеки для життя простіше, але з точки зору небезпеки для бізнесу, я не думаю, що стане легше жити українським підприємцям, якщо зараз не навчитися максимально бути ефективним.

Я скажу більше, дивись, я оптиміст, я хочу, щоб війна закінчилася завтра, Але досвід та розуміння міжнародної ситуації каже мені, що оскільки ми не знаємо, коли ця війна закінчиться, то правильніше вважати, що вона не закінчиться ніколи. Тобто тоді ми будемо приймати рішення, які дорослі, вони жорсткі, вони болючі, але тоді ми стаємо більш життєздатними. Тому ситуація, що закінчилась війна і зайшли західні компанії, вона, ну, трошечки, як на мене, виглядає певною мрією. Чому? Я щиро хочу, щоб в Росії завтра змінився режим. В принципі. Але я не бачу певних, скажімо так, причин, чому це станеться прямо завтра або через рік, два, три, п'ять, десять. Тому нам треба покладатися лише на себе, інших в нас нема. Для цього нам треба бути реалістами, з іншого, робити таку штуку, яку в нас багато поколінь відбивали, але наразі в нас немає іншого вигляду. У нас нема сильної вертикалі в країні, ну вони її нема фактично, ми такі трошки анархісти, але в нас є можливість створювати сильні горизонталі. І отут було б доречне питання, наприклад, ти би сказав мені, Діма, а що ти такий розумний? А де брати гроші на ці продукції високого переділу, правильно? Це ж інвестиції, їх треба вкладати. А відповідь дуже проста. Дивись, ми з тобою познайомилися в Він Він Клубі. Це горизонтальна історія, в якій люди з схожими цінностями допомагають одне одному робити свій бізнес. Тому єдиний вихід – це конкурентам об'єднуватися. Хай ви 20 років одне одного гризли на українському ринку. Окей, це нормально. Зараз ситуація виживання. Ви або об'єднаєтеся та виживете разом, хай трошки менше заробите, в принципі, кожен з вас менше заробить, але ви виживете і ви станете більш стійкою історією. Або просто виживе один найсильніший, якщо виживе взагалі. Тому зараз ситуація така, що треба об'єднуватися з людьми з спільними цінностями та знаходити нові виходи для розвитку бізнесу. Інакше все. Інакше або закривати бізнес, займатися на роботу, або емігрувати, або бізнесу не буде.

Я повністю погоджуюсь з тобою, що ми, якщо отак взяти мікросередовище, кожен може по великому рахунку в своїй такій горизонталі, в своєму мікросередовищі, один одному взагалі допомагати, бути корисним, і при цьому можна заробляти кошти і давати жити і собі, і іншим, і іншим, іншим. Я кажу, що, знаєш, щука чим більше з'їдає, тим більше її на наступний день потрібно. Чим більше з'їдає, тим більше її на наступний день. І дуже ти правильно підмітив, дуже цікаво ти правильно сказав, що я читав, не пам'ятаю, якісь книги, що не вижили там в місцях, як кажуть, в полоні, хто був, І там, каже, хто дотянув до виходу з полону, а хто в полоні не вийшов з полону, там про якусь війну розказується. І каже, ті, хто очікували, от скоро закінчиться, от скоро закінчиться полон, от скоро закінчиться полон, ті не вижили. А ті, хто сформував свій побут, хто навчився в тій реальності, в якій він знаходився, вже визначив, що треба тут жити, приймати цю реальність, І ніяких не ставити. От завтра, післязавтра, через рік, через два, через три. І таким чином людина виживала і далі потім виходила, як кажуть, і входила в історію. Тому дійсно це нам треба робити і максимально, кажуть, і я сьогодні з колегами говорю своїми, знаєш, що Південна Корея, вони з сусідом живуть теж там Не дай Бог. Ізраїль так само. І це не стали вони одразу великими і успішними, а вони ті такі були завжди, неадекватні, але не менше з тим вони пішли, пішли і на сьогоднішній день круто себе почувають.

Якщо ти дозволиш, то трошечки розв'юю ідею, що в багатьох українців є певне хибне уявлення, що десь там в Америці, Канаді, Польщі буде краще. Комусь так, але в принципі, зрозумійте, ви там прибульці, ви люди, що приїхали, ви мігранти, ви там нікому не потрібні, або якщо потрібні, то лише на умовах тих, хто вас приймає. Тому, скажімо так, солодка мрія, що десь на заході буде краще, вона можлива, але якщо ви на заході там прижетесь нормально і це будете робити, Але простіше, якщо у вас адекватне середовище навколо, якщо у вас є однодумці, якщо у вас нормальний колектив, нормальні клієнти і партнери, це робити в Україні. Не завжди воно так, тому що я розумію, що у кожного своя специфіка. В мене, в принципі, адекватні клієнти, які дивляться на світ широко, які бачать його в цілому. Це, власне, власники ІТ-компанії. Вони розуміють, вони без локальних прив'язок, скажімо так, вони люди світу, скажімо так, так? І в цьому випадку, так, можна об'єднувати таких людей і в Україні. Тому що хтось думає, я приїду туди, а звідки ми знаємо, а чи буде там війна в наступному році, чи не будемо? Ніяких гарантій нема. Дім.

Скажи, будь ласка, як ти оцінюєш можливості першої ІТ-ринку України, ІТ-програмного ринку, ІТ-продуктів, і як ти вважаєш, можливості Чи має він першої шанс згенерувати, ІТ-ринку України, і як ти вважаєш, можливості першої ІТ-ринку України.

І як ти вважаєш, можливості першої ІТ-ринку.

України, і як ти вважаєш, можливості першої.

ІТ-ринку України, і як ти вважаєш, можливості.

Першої ІТ-ринку України, і як можливості першої стати локомотивом української економіки? Ми бачимо, як дія круто розвивається. Ми бачимо, що дія все-таки, на мою думку, це все-таки. І в мене таке запитання. Чи може IT-технологія, IT-компанія українська стати локомотивом економіки, локомотивом Вони.

Не можуть, вони мусять. І вони є вже. Бо іншого нема. Просто. На жаль. Навіть до війни, до повноштабної, навіть до 14-го року, український внутрішній ринок споживання і ті був слабенький. Він Він там закривав 8-10 був відсотків того, слабенький.

Він був слабенький.

Він був що слабенький. могли робити люди. В нас після Радянського Союзу залишилася непогана інженерна база. Оте, що мучили народ вищою математикою, інженерією і так далі. Радянський Союз це робив зі своїх, скажімо так, імперіалістичних певних сподівань і так далі. Але його нема, але база залишилася. І оте покоління, що от наразі зараз є активними Воно має сильну базу, воно в принципі плюс-мінус має англійську і воно конкурентно здатне на світовому ринку. Наступний крок, абсолютно природній, це перейти від здавання праці в найм, коли ми обслуговуємо ідеї чужих людей, які нам платять за це гроші. Наступний крок, коли ми багато-багато працювали на впровадженні чужих ідей, Ми вже на цьому етапі, ми вже на цьому етапі, і я з моєю командою, це одна з наших соціальних місій, фактично. Ми о цим фактично й займаємося, ми допомагаємо їм зрозуміти, айтівцям, що дайс, можна продавати дешево послуги, як рабську працю, а Вони можна продавати дешево послуги, як рабську працю, а можна можна продавати дешево послуги, як рабську працю, зібралися і сказали, окей, давайте зробимо так. Я тобі скажу більше. За великою кількістю американських, західноєвропейських і ізраїльських продуктів стоїть українська інженерна думка. Вона вирішила, що вона вирішила, що вона вирішила, вирішила. Тобто бізнес-модель вигадана там, але її обчислення, виконання, підтримка робиться українським мозоком, українськими руками. Ми просто про це мало знаємо. Тому що ми так звикли. Тому що нам незручно показувати, що ми заробили великі гроші на чесній роботі, бо в нас їх хтось забере. Бо їх не можна, ну, мовно, показувати, бо це... Страшно, так? Хтось прийде, держава спитає, забере і так далі. Ось така специфіка, можна їх спратити. Але в нас дуже класні фахівці, і вони залишаються такими, і вони дійсно роблять продукти світового рівня в дуже різних сферах. Що зараз є локомотивами? Класна історія. Її, до речі, купують за ліцензією країни інші, не тільки Україна. Прямо впроваджують як конструктори, роблять свої державні інтерфейси, а це дуже круто, тому що ми стаємо постачальником, ми є центром розробки, вони в нас за ліцензією беруться. Дуже крута історія, так? Друга історія – це MilTech, Military Technology. Як і в Ізраїлі. Тобто, куди ти дінишся? Тобі треба чимось воювати. І воювати, якщо тебе мало, а навколо тебе багато голодних арабів, які хочуть твоєї смерті, ти щось маєш вигадати. В тебе немає іншого шансу. Так само і ми. У нас немає випадку. Ми вже робимо дрони, ми робимо реби. Дронів в нас вже шалена кількість розробок. І досить непоганих. Ми робимо реби, ми робимо різні речі. Я не кажу про ці речі, але я є співвласником В мене маленька доля в бізнесі, які пов'язані, скажімо так, пов'язані з цією сферою. Розуміємо це так, так? Тому що, ну, ми маємо захищати країну і, в принципі, допомагати вижити, фактично, країні, так? І, фактично, Miltech – це наш локомотив розростання. У світі будуть війни, їх буде ще багато, на жаль. Вони, на жаль, хочуть вбивати інших людей більш ефективно. Це погано, відверто кажучи, але те, як воно є. Якщо ми умовно сконструювали дрони, які допомагають нам захищати себе від загарбника, ми захищаємо свій спосіб життя, ми захищаємо своє життя, ми Тобто захищаємо своє життя, ми захищаємо своє життя, ми захищаємо своє життя, ми захищаємо своє життя, ті гроші, які я заробив, я можу вкладати в Мілтех. Тобто моя совість в цьому випадку чиста. Тому що я розумію, що воно йде не для того, щоб якихось тутсі вбивали більше хуту чи навпаки. Я розумію, що вкладені гроші, вони йдуть на захист країни. І це окей, це супер, це нормально.

І тим паче, що, що б ми там не робили, як би ми не хотіли, сусід наш цей буде. Все. Це ми от повинні, і це реальність наша, що сусід, на жаль, нас такий буде. Дім, скажи, будь ласка, твоє відношення, я зараз от просто, я спілкуюся із нашими колегами, з клієнтами, і з гостями, всі штучний інтелект, штучний інтелект, штучний інтелект, твоє відношення до штучного інтелекту і як ти бачиш там розвиток штучного інтелекту, наскільки він буде, як кажуть, розвиватися, наскільки він буде заміняти людину і чи не стане він небезпечним. Я маю на увазі для працівника, для людини, для айтішника, для людей, які працюють і створюється штучний інтелект, який вже працює.

Звичайно. Я дивлюсь на штучний інтелект як на інструмент. От дивись, раніше у людини була палка-копалка. От ми в школі вчили, що людина винайшла палку-копалку і почала відрізнятися від тварини, умовно кажучи. Якщо ми розглянемо цю картину світу і цей спосіб утворення світу. І людина з палкою-копалкою, вона була більш продуктивна, ніж людина, яка ручками щось намагалась відкопати. Пройшов час, людина винайшла лопату і сказала, вау, я можу копати залізною або бронзовою лопатою і робити набагато більше роботи. Після того людина сказала, так, я хочу працювати ще більше, а ну-ка я найму землекопів з цією лопатами, да? Після того паровий ескаватор, після того управління флотом ескаваторів автономних, і тут же айті, до речі, виникає, да? І ефективність кожного нового щабля, вона Тому що, як я казав раніше, інтелекту не треба боятися, бо це інструмент, такий самий як відкрутка, лопата і так далі. Треба розуміти, як воно працює, які обмеження ефективності цього інструменту, що їм можна робити, що не можна, що ефективно, що не ефективно, і використовувати в своїй повсякденній роботі це. Тобто боятися, що певні люди втратять роботу, так, це вже дійсно проходить, це вже дійсно так. До речі, є світові дослідження, яке кажуть про те, що компанії наразі звільняють людей не лише через те, що вони не знають, що там як, а звільняють людей з менш продуктивних, скажімо так, процесів, де вони ручками працювали, щось там, папірці перекладали, а тепер зараз це оцифрували, це робить штучний інтелект, це робить IT і так далі. Це природній процес, це нормально, так? От, я думаю, що, до речі, як з подальшим розвитком ми дійдемо до безумовного доходу, коли, умовно кажучи, люди, що є, вони будуть отримувати певну, я не знаю, ренту від держави чи від корпорації, не знаю, як воно там буде далі опорядковано, це за те, що вони є. Можете займатися чим хочете, та рента буде. Це, до речі, вже є в Катарі, це є в Саудівській Аравії і так далі. Просто там рента нафтова, а в нас буде рента роботова. Я не знаю, як це правильно сказати. Рента від роботи роботів. До речі, Хтось думає, що оцю ренту від роботів будуть мати лише ті, хто ці роботи винайшов та відтворив, то власник відтворює. Це не так. Тому що ми ж розуміємо, що люди можуть, якщо вони голодні і бідні, вони беруться за зброю і починають вбивати тих, кого є гроші і нема зброї. Тому тут буде певний баланс. Я думаю, що наразі ми дуже цікавий час живемо не тільки тому, що є війна Росії-України, є побажання Росії відновити свою форму імперії, не тільки тому, що країни прийшли до певного тупіку в своєму розвитку, вони не знають, що буде далі, не тільки тому, що злам епох, в принципі, великих епох зараз іде, тому війни можуть бути скрізь, але й тому, що технологічно ми зараз на ми на етапі від палки к палки до лопати, от, і той, хто вперше зрозумів, що таке лопата, що її можна зробити, яка ефективність, він на 10 голів буде працювати ефективніше, ніж той, хто працює з палкою к палкою. Все. Тому Скайнету боятися не варто, що якийсь там страшний штучний інтелект захопить весь світ, і, скажімо, винищить вселюдство натиском однієї ядерної кнопки. Ну, можливо, але мало ймовірно, скажімо так. Скоріше за все буде змагання декількох штучних інтелектів, наприклад, умовно західного і умовно китайського. Тобто це все рівно інструментальна боротьба, і я не принижував би значення людини в майбутньому розвитку людства. Все рівно люди будуть визначати що робити, як робити, в них будуть якісніші, більш розумні помічники у вигляді штучного інтелекту, але все рівно правила гри будуть формувати люди, відповідальність, етичні норми роботи штучного інтелекту будуть закладати люди, відповідальність за роботу штучного інтелекту будуть нести люди, як воно зараз і є. Тому я за те, що оскільки хвиля штучного інтелекту зараз іде, це хайпова історія, вона дійсно змінює ландшафт в світі, в багатьох спеціальностях. Тому треба вивчати, розуміти, як бути в цьому новому світі для того, щоб просто на цій, бути на хвилі, а не під хвилею. От і все.

І це треба робити вже, а не чекати, що це прийдеться робити завтра. Це треба вже сьогодні або вчора було робити.

Так, це треба було робити вже як рік тому, але, в принципі, наступний найкращий час – це от прямо зараз. Можна почати з дуже простих речей. От дивись, я використовую штучний інтелект, наприклад, при підготовці відповіді листів. До мене приходить кожного дня велика кількість листів. Ці листи, вони стосуються певних категорій відповідей. І я, створюючи на базі штучного інтелекту певну базу знань таких відповідей, я створив певних агентів, тобто агент, який відповідає за цей бізнес. Тому, якщо у вас бізнес, який пов'язаний з оборотом інформації, якщо Чим у вас бізнес, який пов'язаний з оборотом інформації, якщо якщо у вас бізнес, який пов'язаний з оборотом інформації, якщо у вас бізнес, бізнес, який пов'язаний з оборотом інформації, якщо у вас бізнес, який пов'язаний спробуйте існуючі процеси в вашому бізнесі замістити або робити за допомогою штучного інтелекту, це зменшить витрати часу та енергії шалено. Супер, супер.

Ще таке практичне запитання. Є українська невеличка IT-компанія. Вони хочуть масштабуватися, вони хочуть розвиватися. Просто візьмемо такий практичний кейс, наприклад. І вони хочуть шукати міжнародні ринки збуту свого продукту. Вони можуть звернутися, наприклад, до тебе і Чим ти будеш їм корисний? Практично. В них є амбіції, але вони бачать, що можливості у них немає просунутися на якісь... Ти допоможеш їм перше, це знайти... покупців, наприклад, умовно, чи ти допоможеш їм знайти замовників, які, використовуючи їх інтелект, їхні дані, допоможуть працювати на великій, на більшій компанії, і ти допоможеш їм розвиватися і масштабуватися. От чим будеш ти корисний для невеличкої компанії, які там зібралися і розвиваються в Україні, але стовборнулися і не знають, як далі рухатись.

Дивись, невеличка IT-компанія проходить певний шлях зростання. Вони кажуть, окей, ми хочемо за кордон. Вони починають працювати на фріланс-біржах. І це окей, це для певного рівня компанії, це абсолютно нормально, цього повністю достатньо. Вони можуть, скажімо, отримувати відносно невеликі контракти та оплачувати роботу 5, 10, 15 людей. Це такий певний рівень виживання. А далі є питання, окей, ми не можемо отримувати більше контрактів за форту, наприклад, і ми не можемо отримати контрактів більш довгих, більш якісних і так далі. Треба щось вигадувати. Наступне, що треба можна зробити, це можна поїхати за кордон, наприклад, чи відправити жінку за кордон. Зараз є, до речі, тренд такий, наймають селів жінок в ІТ для того, щоб вони могли їздити по закордонних конференціях. Це абсолютно нормальна історія і так далі. Вони їздять, І вони ніби з того мають вирносити якісь контакти і контракти, але це все рівно досить довго працює, це не системно, туди поїхали, не поїхали. І народ такий каже, я все спробував, а щось в мене нічого не виходить. Я зафіксувався на тому рівні, а як рости далі, не зрозуміло. Цим може бути корисна моя історія тут. Перше, ми познайомилися, зрозуміли, в принципі, які є досвіди компанії. Ми знаходимо їм цільову аудиторію, тобто створимо перелік компаній, які можуть бути їх потенційними клієнтами, яким потенційно можуть бути цікаві ті послуги. Що значить потенційно? Значить, ця компанія зараз користується послугами конкурента, або вона наймає багато людей в штат, або вона розвивається і в неї є та потреба, яку може задовольнити ота маленька українська компанія. Це не якась там фантастика, це дуже конкретні речі, конкретний перелік питань. Далі виникає питання, що їм писати, як з ними познайомитися, щоби вивести їх на дзвінок фактично, щоб показати, привіт, ми з того мільйону компаній адекватні, ми можемо вирішити цю задачу. І тут ми починаємо, по-перше, формуємо цей перелік, запаковуємо компанію в Лінкедині, як вона про себе каже, що вона каже і так далі, і призначаємо зустрічі з особами, що приймають рішення того боку, Ви маєте рішення з нашого боку, з власниками цієї маленької компанії, з їх силами. Допомагаємо вибудувати цей процес, тому що процесів в них нема, а це, ну, дуже важлива історія. Результатом роботи є регулярний потік зустрічей з потенційними клієнтами і з певною конверсією, кожна в нас своя, але хоча б 10% якщо закриється, то це вже контракти, які дозволяють компанії фактично, ну, вийти на новий рівень. Тому що вони самі продають, досить непогано продають на суму на 20 тисяч доларів, на 30, на 50 навіть тисяч доларів контракт. Але коли ми говоримо про контракт за 100, 200, 300, 400 тисяч, вони такі вже, а як, а воно нелінейно працює, нелінійно працює. Є історія лінійна, коли можна прийняти, наняти більше людей, як ти, що ти кажеш, да, або працювати на іншу компанію за кордоном. І це теж можна зробити, але найцікавіше — це меншою кількістю людей заробляти більшу кількість грошей через більшоїємність своєї роботи і більшу цінність роботи для клієнт. Оце ми і робимо. Тобто, перше, знаходимо потенційних клієнтів, допомагаємо вибудувати зв'язки, познайомитись, Ми це робимо самостійно, вони тільки ходять на зустрічі. Тобто ми спілкуємося за них, ми такі, як це правильно сказати українською, сводня, така от фактично, ми там знаємо кого знайти, як знайти, спілкуємося від їх імені і вони після того приходять на зустрічі і там же їх теж готуємо, щоб вони не факапали, тому що це важлива історія. Їм треба правильно себе вести, правильно себе показувати Я займаюся цим вже більше семи років. Є дуже достойні компанії, які побудували, скажімо, виростили свій бізнес в рази завдяки правильно побудованим процесам роботи з закордонними клієнтами.

Я.

Спеціалізуюся на ІТ, тому що стандарти світові і українські, умовно кажучи, термінологія, розуміння цінності, вони плюс-мінус однакові. Тобто, наприклад, ти юрист, ти адвокат, ти Ти журналіст, можеш працювати адвокатом, ти журналіст, ти журналіст, журналіст, ти журналіст, журналіст. наприклад, в Німеччині? Ну, не знаю, тому що, наприклад, треба ліцензування. А ІТ в Україні, ІТ в Штатах, воно плюс-мінус одні категорії, одне ліцензування, одні умови. У нас є досвід роботи з архітектурними бюро, українськими, дуже крутими, які роблять для шейхів палаци, там різні всякі історії, в Німеччині, в Британії. Це більш така точкова історія, тому я думаю, що от такі великі B2B-проекти конструкторські, інженерні, айтішні, все інше, там дуже багато специфіки. Тобто є ліцензування, є багато речей, тому що вони скажуть, так, цікаво, але ти можеш, в тебе є досвід роботи на ринку. Ти скажеш, ну я класний адвокат, але в мене українська ліцензія. Вони кажуть, ну сорі, мен, нам треба в Німеччині. Тобто є певні обмеження пов'язані з цим. Тому IT forever.

Зрозумів, зрозумів. Добре, Дімон, дякую тобі за те, що ми зустрілися, за таку детальну класну розмову. Незамітно в нас і година часу пролетіла, казалось б, і вже година часу пройшла. Супер, я дякую тобі за нашу розмову і я дійсно рекомендую, хто нас буде дивитися, щоб люди, які хочуть розвиватися, які хочуть масштабуватися, які хочуть знаходити виходи на міжнародні ринки, Зверталися, зверталися до тебе, Дмитро Роденко, власник декількох бізнесів, IT-бізнесів, IT-проектів, міжнародної маркетингової групи, SaaS-фаундерс, і ти допомагав. Нашим країнським компаніям допомагав розвиватися і тим проектам, які допомагають розвиватися Збройним силам України, захищати і перемагати вороги. Дякую тобі за участь і з тебе, будь ласка, що ти побажаєш.

Дякую, Ігоре. Я хотів би сказати наступне, може підсумовуючи, що не буде просто, але буде цікаво. Єдиний шлях для виживання країни і бізнесу в країні це об'єднання на базі спільних цінностей. Отже, ті, хто зроблять це раніше, вони очолять цей процес і вони отримують від того найбільший зиск в будь-якому сенсі. Матеріальному, моральному, етичному, в будь-якому. Тому я хочу сказати, що в світі зараз непростий час, в цілому світі, не тільки в Україні. І ціла тільки разом, тільки в об'єднанні. Тому запрошую всіх, у кого відкритий розум, то розуміє, що разом можна досягти набагато більшого, ніж окремо. або створювати невеличкі осередки, або доєднуватись до цікавих та життєздатних осередків вашої індустрії або крос-індустріальної. Тому що інакше все. Інакше бізнесу не буде.

Тому ми це зрозуміли, як кажуть, тому ми об'єднуємося і, як кажуть, і рекламуємо, і доносимо до кожного, і робимо своє місце, навчаємо, що дійсно, якщо хочете перемагати, тоді об'єднуйтеся, спілкуємося, і розвиваємося, і допомагаємо один одному.

Дякую, Ігоре, дякую за інтерв'ю. Уважаю успіхів у роботі.

На зв'язку, тримаємося. До зустрічі, тоді зустрінемось, поговоримо.

Так, дякую, дякую.

Щасливенько до зустрічі.