Цифровізація України:виклики, можливості для бізнесу і держави-Микола Палієнко|SaaS Founders Podcast

Всім привіт! Мене звати Дмитро Роденко, я – засновник спільноти SaaS Founders, допомагаю власникам ІТ-компаній знаходити нових великих клієнтів за допомогою LinkedIn. Сьогодні в нас у гостях Микола Палієнко. Привіт, Микола.

Привіт, Дмитро.

Микола – CEO та співзасновник Tabularasa, провідного діджитал-партнера українських компаній. Він започаткував сервіси вчасно та закупівлі Pro. Крім того, Микола є співзасновником холдинга Evo, який є провідною компанією з сфери електронної комерції в Україні. Ну, наприклад, ці ми знаємо такі проєкти, як Promeua, як Кабанчик.ua, Bigel.ua, Вчасно і так далі. І сьогодні хотілося би поговорити з Миколою з одного боку про те, як людина з бейграундом в розробці приходить до рішення започаткувати власний проектний, навіть продуктовий бізнес, це такий сервісний бізнес, який заснований на масовій моделі, не просто продавати голови, а власне створювати певну платформу, на якій поєднувати декілька аудиторій разом. Поговоримо про роботу з державою, тобто поговоримо про майбутнє України, про майбутнє світу з точки зору. Микола, радий тебе бачити.

Починаємо? Починаємо, поїхали.

Дивись, я знайшов цікавий факт. У тебе вища освіта комп'ютерна, тобто ти IT-пахівець з самого початку. І найчастіше люди з IT-освітою, з досвідом в розробці, вони кажуть, окей, я хочу власний бізнес, я буду наймати таких самих розробників та робити власне галєру, буду продавати голови. А у тебе інший досвід. Ти вирішив робити маркетплейс. Маркетплейс — це складний бізнес, бо ти працюєш одночасно з декількома аудиторіями, і C, і B, і G, і так далі. Це складний виклик. Чому ти вирішив йти таким, умовно кажучи, нетиповим шляхом? Що тебе на це сподвігло? Розкажи, будь ласка.

Слухай, ну насправді мені повезло, бо я як озробник пройшов всю цю еволюцію. Я працював спочатку в аутсорсинговій компанії Flextronics. Три назви за рік поміняла. поки я в ній працював. Потім я працював в стартапі Sonopia. Це був девцентр, було понад 100 людей, між 100 і 200 людей було в Києві. Це був один з перших таких стартапів, які відкрили девелопмент-центр в Україні. У нас там були опціони, ми дуже багато спілкувалися з фаундером. Тут один цікавий був занурення в продукт, я там був архітектором. І коли він, в принципі, закрився, то я розумів, що хочеться робити свій продукт. Я вже багато чого побачив, як це робиться. І ми вирішили з Днисом і Тарасом, з Гаром Тарасом, у 2008 році. На початку. Ми ще не знали, чи це будуть кризи, чи мейнбазери і так далі. Вирішили, що у нас є гроші на рік-півтора-два життя. Ми можемо втрох щось встигнути, зробити, запустити, спробувати. Коли, якщо не зараз. У нас ще не було дітей, великих сімей, всяких зобов'язань. Ми такі були достатньо легкі на підйом люди. Ну і ми запустили, ми три місяці написали цю систему. Ми коли зібралися, ми в принципі навіть не знали, що ми хочемо так і робити. Але ми розуміли, що там є історія з бізнесом, який В той час вийти в інтернет коштувало десь тисячі доларів. Чек був. Присутність в інтернеті коштувала від тисячі доларів. Ну і ми розуміли, що в Україні під під 200 тисяч діячих бізнесів плюс-мінус, а в інтернеті було, дай Бог, щоб 10 тисяч. Ми розуміли, що величезна кількість бізнесів ще не має присутності, тому що а – це дорого, б – це якась, ну, щось новеньке, щось складне. Але ті, що мали присутність, вони, в принципі, мали переваги через це. Всі хотіли в інтернет, але хотіли якось легше туди потрапити. Ну і ми, в принципі, зробили їм цей шлях лей-елекшн, тобто ми зробили цей продукт і в нас в присутність вітернаті коштували сотні доларів на рік. І плюс ми це все загарнули в один маркетплейс, всі товари, всі пропозиції, всі компанії загарнули в маркетплейс і це зіграло в принципі таку дуже позитивну роль, тому що це все розігнало. Ми не тільки давали присутність вітернаті, ми давали ще продажі і це було просто кіллер фіча вона наша. Ну і воно так почало зростати, а потім поїхало інвестиції, прийшли інвестори в Аллегро. Ну і зараз це стало таким проблемами. Якось так.

Да, клас, цікаво, дякую. Скажи, будь ласка, ми вирішили власне робити бізнес в Україні. Я знаю декількох людей з бекграундом в розробці, вони кажуть, український ринок замалий для нас, ми маємо працювати глобально, ми маємо працювати там, умовно, на ринку штатів, на ринку Британії, на ринку Західної Європи. Чому ви вирішили працювати саме в Україні?

Ну це нам було якось ближче, ми вирішували проблеми людей, яких ми знаємо. Ну певно, що так, ти можеш або робити щось в Україні, або робити щось на мене вважає велике відносно об'єму країн. Або робити якісь такі нішеві штуки на весь світ. Обидві ці стратегії мають сенс. Ну ми зробили в Україні. Це один із варіантів. Дуже важко робити одне і друге. Ми зараз думаємо про це, як нам безпечно вийти за кордон. І це достатньо складно, тому що в Україні вчасно зростало 6-7 років, воно там кожен рік потрошку підростає, підростає, підростає. І воно вже таке величезне. І ти розумієш, що мотивації робити це в якійсь незнайомій країні, це тебе і пошукати. там свої дракони, ми вчасно своїх драконів там по дорозі рубало, щоб стати вчасно, а там будуть свої приколи, ну і вони розуміли, що вони будуть. І дуже важко знайти мотивацію. І зараз органічно ми просто довчасно додаємо інші, додаємо різні сервіси, Видаємо ключі, ми робили касу, ми зробили ADI для рітейла, заробимо ТТНки, зараз через пару років будуть заготовлені ТТНи в Україні. Воно все обрастає новими і новими сервісами і в принципі органічно воно нас туди несе.

Я клієнт вчасно, я дуже задоволений, я казав, що я клієнт HelloSign, я клієнт Signaturely і на заході, коли я підписую якісь контракти такі, і нарешті в Україні є класний, достойний сервіс, який комфортний і яким можна користуватися. Ти згадав дуже важливу штуку, ти казав про мотивацію. Що для тебе зараз є мотивація? Хто тебе в принципі зараз мотивує? Тому що ти в принципі успішна людина. Ти створив декілька відомих бізнесів в Україні. Ти залучив інвестиції, тобто ти в принципі можеш сказати, що як бізнесмен ти успішний, тобто ти досяг певних результатів. Ти вже вийшов частково з бізнесу, тобто ти вже можеш розвивати ті речі, які тобі подобаються. Це тебе мотивує. Заради чого ти робиш те, що ти.

Робиш? Ну воно якось, ну... Це якось воно саме. Мені подобається вирішувати проблеми. Якщо я бачу якусь можливість щось вирішити, це має бути sustainable. Ну не те щоб я меркантільна людина, я більше за сустейну дилету. Ми вирішили проблему і на цьому робили бізнес, який здатний кормити команду і мати там якийсь запас місця, якусь моржу, прибуток. Тобто я за такі штуки. І коли я бачу такі можливості, ну і вони там дотичні того, що ми робимо, то в принципі воно якось в мене мотивація і сама з'являється. Тому що ми дійсно вирішуємо багато цікавих, ну і за ці там 15-16 років, які займаюсь бізнесом, вирішили багато цікавих задачок. І бізнесу допомогли висутньому в інтернеті, потім зараз займаємося діжиталізацією, Ну реально ми не тільки економимо папір, ми економимо час, людей. Зараз в принципі в Україні це не секрет, що в Україні немає працівників. І все що підвищує продуктивність праці в Україні це по суті автоматично збільшує економіку. Тому що ці люди можуть бути задіяні замість наклеювання марок на конверти. Вони можуть робити щось більш корисне. У нас, коли ми робили вчасно, то у нас в компанії таких людей було там 4-5 людей займалися тільки тим, що вони упаковували документи і відсилали їх людям. А в одного з наших клієнтів, в якому перший, таких людей було 70. Да, це просто люди, які... Ну і там мені хлопці кажуть, я не можу, я приходжу туди, я не можу на це дивитися. Я розумію, що це просто діч. Це абсолютно не конструктивна робота. Ну і оці всі попереки, ну в общому, так. Але це не тільки це, це ще й швидкість. Люди за декілька хвилин можуть підписати договір. У нас там були рекорди, коли за 7 хвилин підписали договір, а ще й заплатили. Було подорожчання металу і люди. Вони встигли за 7 хвилин зробити договір. Заплатили не просто обіцяли, заплатили. Вони зробили угоди на достатньо велику суму.

А скажи, будь ласка, дивись, в 2008 році ти з командою використав технологічну зміну, тобто був офлайн, всі пішли в онлайн, була хвиля, ти цю хвилю класно використав і в принципі зробив класний бізнес, цікавий в Україні, так? Увчасно зараз це йде інша, можливо, технологічна хвиля, коли йде наступний крок, тепер в онлайні, як в інфраструктурі, ми маємо заміщати інші процеси. Які наступні хвилі, мабуть, ти бачиш, тобто на чому ще зараз фаундери компаній можуть.

Робити бізнес? Ну, я думаю, що зараз дуже... Щось буде з штучним інтелектом. Ну а це буде швидше така більш підтримуюча технологія, але дуже багато речей, я думаю, можна буде робити ще більше автоматизовувати цю всю роботу. І все ще багато неефективності взаємодії між організаціями. І я думаю, що штучний інтелект, він трошки дасть нам змогу створити продукти, які, ну оці новітні штучні інтелекти, які там, GPT, генеративні алгоритми, вони ведуть нам можливість ще покращити роботу. Тобто щось тут може трапитися з штучним інтернетом. Це така, ну, наступна, певно. Певно наступна. Я не думаю, що це буде те саме, що такий матеріальний ефект, як поява інтернету. Але це теж може дати значний ефект і значно вплинути на На професії, на те, як ми працюємо.

Скажи, будь ласка, у 2014 році була хвиля, умовно, відмови від ОДІНЕС. Вона частково була успішна, частково неуспішна. І у 2022 році це питання ще більш посирилося. І багато хто казав, що ми щось спробуємо, але багато хто повернувся на 1С, ну тому що зрозуміло, просто вміють бухгалтери працювати і так далі. І наразі, можливо це моя, ну я не дуже фокусуюся на цьому питанні, але от я поки не бачу заміни у 1С продуктах. Скажи, будь ласка, наскільки для тебе цей ринок цікавий, перспективний і плануєш ти щось на цьому ринку робити?

Це дуже складний, це особливий вид спорту, які системи.

З перешкодами.

Ну там же ще є. Якби в Україні було там все добре, не було там цих всіх других, третіх форм, всякого там сівих і чорних речей, то можливо, ну і трошки простіший об'єкт, то можливо там, ну просто Донецьк дозволяє, що там можна робити контрінтуйтивні речі і це просто нове програмування, а не платформа. Я не думаю, що ми швидко відмовимося від Донецька, це перше. Там і вони йшли бітися, якісь бахорики польські, вони якось це все І якщо зараз просто заборонити ДНС в Україні, то стане просто, бізнес стане, це оставляти собі в норму. Зрозуміло, що це поступовий процес, ми в себе в компанії, ми теж переходимо на іншу систему, і це в нас займає 2 роки, тобто ми вже 2 роки, ще певний рік займає. Тобто ми 2,5 роки цим займаємося і ще рік це займає. простий процес, тому що тобі треба піти в мотові системи, потім жодної на іншу повістину. Це дуже така інвестиційна історія і набагато хто може це собі дозволити зі складного бізнесу. Ну, я думаю, що з'являються, є продукти на цьому ринку, які такі прості, є складні продукти на цьому ринку, то щось на цьому ринку буде відбуватись. Зрозуміло, що ОДНС буде втрачати там свою долю і можливо там за років десять повністю ми від нього відійдемо. Але це дуже довгий процес.

Окей. Я про що думаю? В тебе спеціалізація маркетплейси, в тебе вже є навчасно ком'юніті, велика кількість клієнтів, і вони всі так чи інакше з обігом пов'язані. Ніби то логічно було, як мені здається, що в тебе є ком'юніті, в тебе є люди, яким ти кажеш, народ, в мене є бета-версії, в тебе одразу там велика кількість людей, які кажуть, окей, давай спробуємо, відкатаємо цю історію. Тобто мені здається, Якщо б хтось робив, то, мабуть, ти, бо в тебе як у Юніті є так само.

Поки що ми не робимо. Це дуже великий інший продукт. Він дуже кастомізабільний має бути. Ті продукти, які ми бачимо онлайно, вони достатньо, як сказати, Ну вони мають свою поліянську базу, але я думаю, що там рано чи пізно компанії виростать, вони хочуть щось зробити і це неможливо зробити. Вони починають шукати щось там собі інше.

Добре, давай поговоримо про український ринок, давай поговоримо про такі штуки. От дивись, повномасштабне вторгнення, складна історія, війна, мобілізація, відтік кадрів, Як ти цим-цим впораєшся? От що ти робиш в компанії для того, щоб компанія розвивалася далі? Для того, щоб люди продовжували працювати і бізнес взагалі.

Зростався? Ну це постійні виклики там. А то нема світла, то ще щось, то ще щось. А, світла ще нема. То так, то там якась мінімалізація оборонювання там і так далі. Тобто, ну ми Ми вирішуємо купу проблем, про які ми раніше ніколи не думали. Незалежність, стійкість, підтримка людей, переселення. Коли там почалася війна, то взагалі було важко. У нас було і скорочення, ми скоротили до 520 людей. Це теж був такий дуже складний момент. Тому що в нас війна заставила момент, Ну ми інвестували в розвиток, багато всього там, багато всього робили на вивісток. Потім, коли почала війна, ми зрозуміли, що деякі речі просто немає сенсу в цій системі робити. Але зараз ми продовжуємо інвестувати, робити нові продукти. В принципі, так якось і живемо. Основне, що ми не прийняли рішення, що ми підтримуємо і нічого більше не робимо. Ми робимо, ми розвиваємо наші продукти. Ми бачимо, ми проводимо конференції, спілкуємося з клієнтами. Клієнти, для них вже, по суті, впровадження там частне, це зміна, це якийсь розвиток. І ми дуже раді, що не тільки ми не зупиняємося в розвитку, але й наші клієнти не зупиняються в розвитку, вони теж намагаються змінювати, оптимізувати, покращити своїх І тут ми з ним якось йдемо разом. Бо і поночі.

Як ти бачиш майбутнє бізнесу в Україні? Тому що є різні оцінки. Є оцінки помірно позитивні, скажімо так, що ситуація на фронті вгамується, прийде до певної, до певного стану АТО, умовно кажучи, і якось нас підтримує, як це, запад нам поможе, так? Так, так, так, от ця історія. Є помірно оптимістичні такі прогнози, є такі, скажімо так, відверто песимістичні прогнози, коли люди кажуть, що не буде людей, не буде грошей, не буде бізнесу. Як ти бачиш, скажімо так, себе в цій історії і як ти бачиш взагалі розвиток свого бізнесу от в цих сценаріях.

В одному і в другому? Ну я не думаю, що буде якийсь там або дуже добре, або дуже погано. Буде як завжди у нас щось середнє. А насправді Зрозуміло, що ця війна колись закінчиться, дай Боже, що вона закінчилася якомога швидше. Кожен день дякуємо Збройним силам України, всім, хто допомагає нам ще стояти. Безпрецедентна ситуація, там агресія такої великої країни проти тричі меншої країни або населенню. Ну я думаю, що да, воно колись закінчиться, дай Боже, що воно закінчиться якомога швидше і на якомога кращих для нас умовах. Ну і коли воно закінчиться, да, я думаю, що Буде складно, але за допомогою міжнародних партнерів нам прийдеться побудувати якусь Україну 2.0, яка буде набагато більш уваги приділятися обороні, щоб ця історія стала неможливою в майбутньому. Звісно, що це накладе якісь специфіку на життя в Україні, але там є країна Ізраїль, яка абсолютно в такій самій ситуації знаходиться, і вона дуже непогано себе почуває. Тобто там немає проблем із населенням, із економікою, із ніщою.

А що в країні бізнесу треба зробити, щоб ми вийшли на рівень Ізраїля? Ну, скажімо так, на рівень відносин, на рівень економіки Ізраїля. От що ми як бізнес можемо зробити.

Скажімо так, в цій історії? Тут насправді є зовнішні фактори, які зараз набагато більш важливі, ніж те, що кожен бізнес може робити. Тут зараз є речі, які, умовно кажучи, президент США не може зробити. Як бізнес. Я кажу про зупинку війни, ніхто її не може зробити. Ми як бізнес маємо вижити і не втрачати якихось там надій і сподівань. Тому що Україна це величезний ринок, дуже багато, насправді в Європі бізнес вести не так вже і просто. Дуже багато старих грошей, все поділено, капіталомістські такі штуки. І, ну, достатньо, ну, як там приєднано молоді країни, це там Польща, Румунія, Чехія, Словаччина, там ще можна щось встигнути поробити. А, умовно кажучи, там трошки далі, то там, ну, там дуже вже, ну, якщо ти виходиш за межі, там, сімейного ресторану, то там достатньо складно щось... Зрозуміло, що айтішку можна скоріше робити, але айтішка це така, ну... Скільки в нас в Україні людей, які здатні займатися етіжкою, так? Україна залишиться привабливим ринком саме для бізнесменів. Ну і там, зрозуміло, що потрібні правила гри, потрібне рехеренство правил, міська корупція. Зрозуміло, що біювання замість корупції. і тоді, ну і безпека, так, якісь гарантії безпеки плюс якісь, ну розумієш, не тільки зовнішні гарантії, але якісь інституційні зміни в країні, які дозволять нам відчувати себе безпечно. Ну і тоді, якщо все це буде, то, ну дай Бог, ще в'їзд вступимо і тоді буде непогано, я думаю.

У тебе один з продуктів, в принципі декілька продуктів, вони орієнтовані на роботу з державою, на B2G сектор. Чому ти вирішив автоматизувати цей сектор і як це в тебе працює? Розкажи, будь ласка.

Ну, це ж був 2014 рік, Революція Гідності, тоді прийшли якісь більш-менш нові, ну, сильно новіші люди, ніж були до того, при Януковичі. Звичайно, що там такий період був неоднозначний, але так сталося, що ми побачили, що ми робили платформу для комерційних тендерів, І ми побачили, що є група, яка займається тим, щоб зробити державну систему. І мені це дуже сподобалось, тому що коли ти робиш Marketplace, тобі треба Було або багато відвідувачів, бо тоді придуть продавці, або багато продавців, тоді, в принципі, відвідувачі прийдуть, тому що є що вибирати. І тут якщо держава навалить тоді все, то це ж буде прям, ну, це буде прям дуже зразу крутий продукт. А вони це можуть зробити законом. Це не просто тебе, це тобі риночна, ти там приходиш, там продажі, ну, ти розумієш. Клієнт по крупиночки ти збираєш, поки воно не набере якусь критичну масу і тоді воно вже починає зростати. Це теж такий веселий момент, але ми його обчасно перейшли. А тут ми розуміли, що тут можна прийти і зробити це для держави і бути одним з майданчиків, які в цьому приймають участь. І... Так вийшло, що взорі так стали і так склалося, що грузинські реформатори там приїхали, вони експерти, вони приїхали і запропонували таку архітектуру системи, де держава володіє тільки центрально-обозеданих клієнтів, яких обслуговують майданчики. Зразу з'явилося там 4-5 зацікавлених майданчиків, потенційних майданчиків, і ми створили таку Державно-приватне партнерство таке, коли держава регулює правила гри, тарифи, там все таке, а ми обслуговуємо якостно клієнтів. Ну і це дуже така, ну вся система, сама ця архітектура, вона настільки крута, що вся система, а вона існує вже більше 10 років, ну десь 10 років зараз, в цьому році був 10 років, як пілот почався. І вона існує довго, і вона багато разів визнавалася найкращою в світі системою державних запитівок. І дуже багато було за цей час таких атак на цю систему, там хтось намагався щось там, ну ти ж розумієш, як вона тут все відбувається. Дуже багато було речей, як намагалися якісь закласти речі, які спростять, зменшують прозорість цієї прозори. І через те, що дуже багато спейфолдерів, і майданчик, і ДП Прозора, який є регулятором, і цифри, які є взагалі мета-регулятором. Мінекономіки. І через це дуже складно цій системі нашкодити. Ми завжди на взлеті збиваємо, піднімаємо там багато речей.

Фактично ви, наскільки я розумію модель, ви є певним агентом, доступу до даних, що акумулюють, і надаєте доступ до фактично бідінгу, до власне, до участі.

Не тільки це, навіть державні підприємства, державні організації, які мають це, вони теж є нашими клієнтами, вони теж розміщають інформацію через нашу систему. Тобто держава взагалі просто, вона оперує тільки ядром, яке проводить аукціони і зберігає всю інформацію, щоб там можна було подивитися, хто виграв і забезпечує обмін інформацією між всіма майданчиками. Ми є агентами і таких, як ми, агентів є декілька на цьому ринку і вони розвиваються, в нас класний сервіс там працює, багато людей працює. Клієнти нас люблять, і закупівельники, і все прекрасно працює.

До речі, мій досвід роботи з Прозоро, це, мабуть, мій єдиний класний досвід роботи з державними структурами. Одна з моїх компаній виграла тендер у ДП Прозоро. Ми співпрацювали з командою, з Василєм. Ми десь роки три проводили для них дослідження в одному з моїх бізнесів, і це було чітко, прозоро, так само, як з комерційними компаніями. Тобто, є чітка звітність, чітка оплата. Ну, фактично, це не відрізнялося від роботи на комерційному ринку, тому що, ну, все було зрозуміло, правила прозорі і так далі. Інші досить роботи з державними структурами, бо інший, коли навіть тебе обирають для постачання, тобі приходять, кажуть, друже, давай ми зараз, так сказати, накрутимо збільшену ціну роботи в два рази, а може і в три рази, ну і ти з нами поділишся. І ти такий, гайз, а на що воно мені потрібно? Ну тобто я несу більше ризиків з точки зору бізнесу? Це не етична пропозиція, ну крім того, але навіть з точки зору бізнесу. Тебе візьмуть, так сказати, за подібну практику, а я після того буду ходити як свідок в прокуратуру і свідчити про те, казати, що «да нє, да я тут не до чого, я все робив правильно, так воно і є, ну навіщо мені ці проблеми?» От як позбутися такої практики, якої все ще багато на різних рівнях? От чи є якісь, може, поради з точки зору людини, яка з цими проблемами.

Стикається кожного дня? Я не дуже розуміюся, як побороти корупцію в Україні. Зрозуміло, що один з механізмів — це прозові тендери. Але там теж є дуже багато моментів, яких можна прописувати і так далі. Можливо, ми зараз, ось штучний інтелект, ми зараз якраз займаємося тим, щоб... Можливо, ми колись натренуємо штучний інтелект, щоб він відділяв тендери, прописані під одного замову. Ну, коротше, якісь неякісні такі потенційно... Ну, тому що, ну, як казали наші грузинські друзі-реформатори, що ця система — це не панацея. Це просто... Раніше просто з ці всі угоди, ну, там взагалі друкувалася газета, вона... Ну, це був бред, які заголовки, там таки по заголовку можна було, що тендери об'явлені, газета. ДП «Прозор» ота... ти, чим Вася Задворний був керівником. Це була типографія. Вона друкувала. Там десертифікація на першому поверсі, там є місце. Це типографія була. І що цитерна прозора, це не про те, що ми були в Мацькорпісі. Це просто про те, що там, де будуть відбуватись угоди, раніше там світла не було, вони в подворотні. І там, що за водами було. А зараз там Мало того, що світло, так ще й камера і все пишеться. Тобто все можна подивитися, але якщо там люди хочуть і обійти, то вони можуть постаратися це зробити. Просто це буде видно і з цим можна вже працювати. І, можливо, ми не тренуємо колись нашу систему, бо зараз з цим працюють лише якісь активісти, умовно кажучи, а, можливо, ми зможемо якимось чином риск-менеджмент зробити на рівні якогось штучного інтелекту, щоб підсвічував якісь такі моменти. Далі вже спеціальні люди, спеціальне навчання люди вже більш уважно це звертали. Це зрозуміло, що якщо ми хочемо з цим дійсно сильно поборотись.

Тому що є вимога, яка... не є критичною, ну наприклад, обладнаний колдсендарт на 158 людей, не менше ніж. А чого на 158? А чого не на 100? А чого не на 200? Ну тобто видно, що ця вимога не є критичною для виконання, але вона відсікає, умовно кажучи, там велику кількість гравців, які які, власне, є. Або досвід розробки саме таких проєктів, коли, наприклад, 5 років, досвід роботи з державою 5 років. А чому 5 років? А чому тільки з державою? Якщо з іншими компаніями? Ну, тобто, вони очевидні. І я думаю, що можна це вирішити. Ну, тому що можна якось...

Ну, я же кажу, що вони очевидні, просто нема замовників цього.

А, окей. Тобто нема політичної волі. Ага, я поняв. Нема замовника, я поняв.

Якщо щось попереджати, можемо зробити.

Так, можна просто аналіз зробити, взяти, навчити на базі тендерів.

Ми зараз будемо цим, плануємо цим займатися. Найближчі пару років, я думаю, там точно буде якийсь якісь зміни. Безробота буде автоматизовано інформацією ініціюватися з тендерною рекомендацією. Будемо цим займатися. Державі там по-різному є. Насправді ми не тільки прозорно співпрацюємо в касі, ми співпрацюємо з підлоговою, тому що це електронні ВРО. Ну, теж, але, ну, працює воно, так, воно трошки, звичайно, там, стабільність податкової вона могла б бути краще, стабільність роботи. Ну, можливо, це пов'язано якимось чином із військовим станом, а глобально, тобто, ну, працюємо, так, і ТТН теж буде, це товарно-транспортні дні, які зараз в пілоті. пілотний проєкт, після закінчення військового стану це буде обов'язково, історія, це теж буде велика зміна, позитивна для країни, вони теж будуть електронно вигляді, там теж держава буде займатися тим, що вона буде коннектити всі майданчики між собою, щоб... Ну, там буде архітектура схожа на прозору, коли будуть агенти, які можуть, ну, які співпрацюють з бізнесом, і центральна система, куди це все додається і обмінюється, щоб можна було вести облік, і всі...

Ну, є ж брокерські софти, але я так розумію, що це все рівно Вбити, роздрукувати і подати у віконечку, я так розумію, так? Це все рівно та сама.

Фігня? Ну, на Хунабоківському софтарі це ще окрема історія, бо це митна історія.

А, ти мав на увазі всередині країни? Внутрішню, так. А, внутрішню, я думав про зовнішню, так.

Ні, їх мільйони цих документів їздять, це ж там, це дуже така... історія, яку треба точно автоматизовувати.

Ну, в бізнесі точно буде, тому що це дуже природна історія. Умовно, ти мені щось поставив, має бути документ, який підтверджує, що я це отримав. Правильно? Це базова історія.

Має бути не паперовий, має бути... Ну, тому що там перегрузи, там те, що вивозиться, там ще дуже багато... сірих схем ускладнені. Тобто всі перевірки можна буде електронно робити перевірку, розумієте, в машині там і так далі.

Тобто фактично ми бачимо, що для того, щоб перетворити Україну на більш прозору, більш придатну для життя та розвитку України треба збільшувати автоматизацію, я так розумію. Це, по суті, панацея, яка нам доступна.

Я так розумію, так? Це річ, яка має такий системний телепатичний ефект на всю систему. Тобто вона покращує дуже багато речей. Коли робити неправильно стає дорожче, Приклад, що вчасно не можна підписати документи заднім числом.

Досадно, але нічого.

На жаль, але це така... Архітектура тяжелого підпису. Це один з частих питань, які нам задають. А можна підписати коментарі і ми кажемо, ну як ви собі це думаєте? Зайдіть.

Вчора і підпишіть, що називається.

Зайдіть вчора і десь так. Є якісь речі, які... Одна з речей, які дійсно покращують бізнес-клімат державі – це цифровізація. І насправді Україна тут достатньо. Якби в нас все було на тому рівні, на якому є цифровізація, то було б непогано. правильна цифровізація, де там бізнес, дуже багато віддається бізнесу, не є там якась монополія на якийсь там реєстр, там ще щось. Тут кинуть якісь непрозорі речі.

Ну так, фактично, якщо подивитися, то скажемо так, цифровізація у нас іде з одного боку це трошки робить держава, це, умовно, прозорро, умовно, мінцифри, мінекономіки з прозорро, мінцифри з дією, ну те, що я бачу, і приватний бізнес, це, умовно, тиз вчасно, Сергій Мільман з, Ви контролюєте? Ви контролюєте? Ви Ну.

Я контролюєте. взагалі-то не... Я думаю, що воно достатньо потужно розвивається, особливо коли дія почалася. Була проблема більше з G2C сегментів, коли держава з громадянином спілкувалася дуже, як сказати... Неефективно, так? І оцей напрямок дія прямо видно, що вони його дуже класно почали і продовжують. І тут ми набагато потужніше сировимо, ніж середня європейська країна. В бізнесовій цій все-таки було там трошки краще. Ну, певно, що не вистачає там якихось більш... більш прозорих... Як це сказати? Хочеться, я думаю, щоб в кожному напрямку держави був свій, щоб не було Мінцифри, не тільки Мінцифра займалася, а цивілізація. Мінцифра може займатися цим для громадян. З бізнесом там треба більше, в кожному з напрямків У нас-то міністерство, ми кажемо, що має бути своя мінцифра, яка мала одмати і святкувала за ефективністю того, що там все більше і більше процесів стають цифровими. Вагров, транспорті, ну ТТН – це транспорт, це міністерство інфраструктури. Це їхній проект. Прозора — це Міністерство економіки. Можливо, нам ще можна щось там поробити. От у кожному з напрямків. Нам треба не одне Міністерство, а ця роль має бути в кожній галузі діяльності нашої держави. І тоді воно буде...

Ніби є. Вони ж є там CDTO, який є з одного, з подвійним підрядкуванням. Тобто, мовно, ця людина з одного боку має статус заступника міністра в міністерстві, а з іншого боку є частиною Мінцифри. Це ж в кожному міністерстві вже, здається, є. А щось воно ж...

Ну, питання до того... А, якість людей, Б, ресурси відділені. Так що можна... Тобто це ж питання там... Те, що у нас там резерв плюс робили на гроші бір-діо чи когось там, ну це ж на голову не налазить. І я розумію чому це, тому що якщо робити по процедурам, то вони б його зробили в 2025 році, коли їм треба було за Коли мені сказали, що вони тебе зробитимуть за два місяці, то вони взяли швидко...

Ну да, беремо готове...

Викоротилися, умовно кажучи, люди. І не можна їх за це засуджувати, бо я бачив, що з них сміються, а я кажу, ну хлопці, підійдь, зробіть краще. І ще й не сядьте по цьому в тюрму. Це такий особливий вид спорту, державні ці сервіси. Там та треба, щоб були ресурси, були люди кваліфіковані, які можуть, були родмапи, був діалог з бізнесом, як він це все треба робив. І прозорість, і якась відповідальність, підзвітність, щоб ми розуміли. що зроблено, що там, цифра прекрасна з цього плану, воно постійно звітує, що вони зробили, постійно додаються нові-нові сервіси, в них є беклог, там, ну кажемо, там прям...

Нормальна ІТ-компанія, продуктово-розробка.

По-людськи, так.

Окей, окей. До речі, я погоджуюсь повністю, мені теж здається, що просто оцю дів'яльність міністерств треба переосмислити з точки зору цифровізації. Умовно кажучи, те, що можна цифровізувати, цифровізувати, а те, що не можна цифровізувати, можна просто відрізати і, може, і забути про нього. Забути, тому що, ну, там...

Це має бути основний бізнес-процес. Це має бути не основний бізнес-процес, а не там, ну, в якийсь момент. Тому що... Держава має бути цифрова, і воно ж тоді все починає працювати без людей, і це супер.

І людей не треба, і швидше, і ефективніше, і контролюється. Звичайно, є ризики пов'язані з витіком даних, є ризики пов'язані з наявністю електрики, чи є, чи немає, так далі. Європейська електрична електрична електрична.

Тобто електрична електрична.

Електрична електрична електрична елект скажімо так, недоліки цих витоків вони будуть в багато разів більше компенсовані, всі ризики компенсовані якістю та в принципі тим, що взагалі процеси будуть працювати і щось буде працювати і люди будуть економити час, гроші і так далі.

Що ти думаєш про це? Якщо до цього просто підходити системно, то в принципі можна робити так, що ймовірність витоків... Витоки це погано насправді. Якщо просто ймовірність витоків була набагато нижча, ніж процедура, ніж вона є, тому що це все, ну, самостійна безпека – це наука.

Так, так.

Це наука і мистецтво. Тобто є люди, які цим займаються, є процедури, є КСЗІ, навіть є професії, є ІСО, КСЗІ, СОК-2 і так далі. Є речі, які вже придумано, підтримують і так далі. Там електрика, вони обов'язково це в Україні навіть розміщувати, можна орендувати. Держава може спокійно орендувати собі там децентр або якісь дружні країни. І тимчасово або бекапатись туди, або навіть віддавати завірто все.

Чи взагалі в блокчейн все засунуть і.

Вперед? Блокчейни не дуже ефективні з точки зору кислення, швидкість роботи.

І ціни. Якщо ми кажемо про великі обсяги даних, це шалена буде ціна оновлення та газфі буде просто шалений, коли про це ми говоримо. Окей, добре, зрозуміло. Отже, бачимо, що для того, щоб Країна ставала кращою, треба з одного боку, наскільки я розумію, це повна цифровізація 100% і покращення якості тих людей, які впроваджують ці історії, тому що дійсно від людей дуже набагато, дуже це залежить.

Ну я б не казав би покращення якості людей, бо це дуже грубо звучить. Я б більше на...

Професійні якості.

Тут часто дуже, ну от мені кажуть, якби я не впевнений, що якби я, ну коротше, це не тільки про людей, і не завжди про людей. Це про людей, про ресурси, про можливість цих людей боротися з бюрократією, і так далі. Тому що робити зміни в державі – це задачка, звірочка. не з однією зіночкою. Інколи там має бути і політична воля, і... Ну те ж саме Прозоро, коли розпораджувалися, там був ДП Прозоро, був Макс Ніфьодов, який в інвідуальній економіки там просто... Це його була місія. І він намагався в парламенті це все... Він прикривав це з точки зору парламенту. Він забезпечував те, щоб те, що треба Прозоро, в парламенті приймалося. І в парламенті, і в Кабміні, і там і так далі. І це дуже важлива робота. І без цього, без будь-якого елементу, у яких буде людей в ДП прозорої, якщо б регулятор би не сказав, що нам це не потрібно, ну, в Абказа ця тема її не було б. Тому що, так. Питання тут не до якостей людей, питання тут до того, щоби цим людям ще якось допомагали це робити, а не заважали. щоб система допомагала їм це все робити. А це має бути не задача, ну це можливо тільки тоді, коли ця задача є не тільки задачою цієї людини, а це задачою кожного міністра і взагалі кожного міністра ОП і Кабміну. Усіх має бути, на них має бути усіх ця задача. щоб це були якісь, мовно кажучи, пріоритети у цих задач.

Я мав на увазі якість, власне, політиків, скоріш за все. Тому що менеджер, звичайно, його можна і на ринку знайти, поставити умови, інструкції, це окей. Це зрозуміло. Тут, скоріше, дійсно, більш про якість людей, що приймають рішення про такі проекти. Оце мене більше турбує.

Окей, добре.

Микола, на завершення, що б ти хотів ніби побажати, власне, українським підприємцям? та українській.

Державі? У нас бажання зараз дуже прості. Щоб війна швидше закінчилася і щоб вона закінчилася добре для нас і якомога краще для нас. Щоб усі ці жертви не були марними і щоб ми Почали відбудовувати країну і робили це серйозно. Зрозуміло, що це унікальний шанс зараз або ніколи. Зрозуміло, що будуть проблеми, будуть речі. Все це буде, але нам треба рухатися вперед, тому що ідеально нічого немає. І нам треба впроваджувати ті зміни в майбутньому, які зроблять Україну успішною світовою, європейською країною. Я дуже вірю, що ми за 10 років вступимо в ЄС. А чому ти.

Так думаєш, до речі?

Ну це має бути задача. Ми маємо зараз собі як країна поставити таку задачу десь року, щоб піти. Краще раніше, але... Ну це вже не зворотня. Це вже буде така... Ну ми вийшли з СРСР. Тепер треба кудись приткнутися. Кудись влізти, так. Тому що ми знаходимося в тектонічному цьому розгломі. В нас завжди там бігали. через нашу територію, то на захід, то на схід. І нам важливо бути частиною якоїсь цивілізації. Це буде вже незверотній процес. Це дасть певність. І тоді бізнесу буде краще. А бізнесу, щоб ми, в принципі, не втрачали надії, допомагали Україні, допомагали нам здобути перемогу. Якось так.

Так, дякую. Як казав Черчилль, що успіх – це рух від невдачі до невдачі з постійно зростаючим оптимізмом. От, власне, мабуть, це ми і побажаємо нашим підприємцям, щоб, незважаючи на відсутність те, що ви б вважаєте базовими речами, ви все рівно робили свою справу, досягали своїх цілей. І хай нам всім в цьому буде допомогти.

Українські підприємці, вони неймовірні. Ми бачимо, що щось сталося, провало, потім дуже швидко все відновлюється.

Рівень гнучності та адаптивності просто шалений. Добре, Миколо, дякую. Дуже дякую. І якщо ви ще не клієнт вчасно, я вам дуже рекомендую. Мене мої клієнти привели туди. Сказали, Діма, от тепер будемо підписувати так. Я кажу, окей, нема питань. І зараз ми вже теж клієнт вчасно, ми використовуємося. У нас по декількох бізнесах навіть, у них декілька, у нас все там вчасно, тому що люди звикли вже з ним працювати. Кажуть, ну давайте щось сюди купимо. Ну давайте, ти сюди купи. Ми давайте. Ну отак ми і так само. Отак переживаємо.

Дякую, Микола. Віталізуйтесь.